Книга Сарек, страница 144 – Ульф Квенслер

— Ось що мені цікаво. Ви описували інші випадки протягом тих кількох днів, коли ви казали, що не знаєте, що саме сталося і в якому порядку тощо, і ви відмічали, що у вашій пам’яті були прогалини.

— Ні.

— Так. Якщо я…

— Це було лише минулої ночі. Не в інші рази.

Мовчання.

— Але ви також згадували, що не пам’ятаєте, як спускалися з гори. Після того, як Генрік упав.

— Я… ні. Це ж не те саме.

— Хіба?

— Таж ні. Я впала й пошкодила собі коліно, і я знепритомніла, тому що було дуже боляче. Це не те саме, що прогалина в моїй пам’яті.

— Гм.

— Непритомність — це ж не те саме, що прогалина в чиїйсь пам’яті, хіба не так? Непритомність не зараховується.

— Ні, але саме тому я вважаю, що було б добре, якби ми могли повернутися, переглянути кілька моментів ще раз, щоб мені було абсолютно ясно, що ви маєте на увазі.

— Можна.

— Добре. Гаразд, як я вже сказав, я хочу повернутися до ранку, коли загинув Якоб. У вас було затьмарення, або прогалина в пам’яті, або як ви ще волієте це називати. Чи існує якийсь інший ланцюг подій, який міг би пояснити те, що сталося? Ви можете щось придумати?

Мовчання.

— Подумайте над цим так довго, скільки хочете.

. Мовчання.

— Анно?

— Ні. Те, що я вам уже казала — те й сталося.

— Гм, але головна проблема для мене полягає в тому, що Мілена вбила Якоба, поки ви були безтями. Тож ваша історія — це гіпотеза.

— Але ж інакше статися й не могло.

Мовчання.

— Я припускаю, що це означає, що вам більше нічого додати?

— Ні.

— У такому разі я можу вам сказати, що ми знайшли Мілену. І вона жива.

Мовчання.

— Мілена жива?

— Так.

Мовчання.

— І її історія відрізняється від вашої. У низці ключових моментів.

Інтерв'ю з Міленою Танкович 871121-01410, 17 вересня 2019 р., лікарня Єлліваре, провів детектив-інспектор Андерс Сухонен

— Вітаю, Мілено, мене звати Андерс.

Мовчання.

— Я маю лише кілька питань, потім зможете відпочити.

— Ви знайшли Анну?

— Так. Вона жива.

Мовчання.

— Чи правда, що ви були з Анною Самуельссон, Генріком Люнґманом і Якобом Тессіном?

Ридання.

— Мілено?

Ридання.

— Так.

— А з Анною ви давно знайомі, ще зі студентських років — правильно?

— Так.

— Ви також давно знаєте Генріка?

Ридання. Мовчання.

— Мілено? Ви давно знаєте Генріка?

Мовчання.

— Я знаю Генріка ще довше, ніж Анна.