Книга Сарек, страница 7 – Ульф Квенслер

— Адже вона погодилася, коли ми захотіли перенести поїздку з липня на вересень.

— Коли тизахотіла перенести поїздку.

— Добре-добре. Як забажаєш. Просто мені здається, що наша відмова буде дещо негарною. Вона ж ніколи раніше не просила нікого взяти з собою. Та й, мабуть, їй би дуже хотілося з ним поїхати. І навіть якщо він не найкращий хлопець у світі, ми, звичайно, зможемо потерпіти його тиждень. Заради Мілени.

Генрік знову не сказав ані слова. Він зосередився на перемішуванні заправки. Я нарізала свіжу тріску акуратними маленькими шматочками й зрештою подивилася на нього.

— Тобі так не здається? Генріку?

— Гаразд, — зрештою сказав він. Його голос звучав втомлено.

Я глянула на годинник на мікрохвильовці. Зовсім скоро мали бути наші гості. Плита подала звуковий сигнал, ніби щоб ми зрозуміли, що картопля готова. Генрік зсунув каструлю з конфорки, і та помаранчево світилася над керамічною плитою.

Ніхто з нас більше не прохопився ні словом, аж поки через кілька хвилин не подзвонили у двері. Було відчуття, ніби гості, які прийшли, рятували нас одне від одного.

Сімон відкинувся на спинку крісла, простягнув довгі ноги під столом й одним духом спорожнив келих.

— А ви коли збираєтеся одружуватися? — запитав він брутальним тоном, не дивлячись ні на мене, ні на Генріка. Всі засміялися. Ми щойно говорили про спільних друзів, які збиралися одружитися дещо пізніше восени. Нас усіх запросили на весілля.

Генрік усміхнувся й жартівливо скривився, ніби запитання було дуже болючим.

— Сьогодні чудова погода, чи не так? — невимушено сказав він, беручи пляшку вина. — Кому ще долити?

Усі засміялися ще голосніше. Генрікова клоунада спрацювала. Ніхто не міг повірити, що це дійсно дуже делікатне для нас питання, якщо він міг так легко та просто жартувати із цього приводу.